Про суїциди на війні: причини та способи запобігти

Про суїциди на війні: причини та способи запобігти

Довжелезний пост про суїцид.

Нещодавно опублікували лист з Міністерства оборони про небойові втрати протягом 2016 року. Ну і купу журналістів (двоє) мені пишуть аби я прокоментував. То я вирішив тут опублікувати мої думки.

Отже, по даним МО бойових втрат в 2016-му було 211, а небойових втрат було 256. Тобто, в бою загинуло меньше. Найбільша кількість із небойових втрат — самогубства, 63 військовослужбовці. Це дійсні військовослужбовці, а не ветерани і лише приналежні до Збройних Сил. Нацгвардія, поліція, добробати не враховані, прошу не плутати. Я не проходжу службу в Збройних Силах, я звільнився ще в 2012 році, але працюю з військовослужбовцями і ветеранами. Більше того, моє коло спілкування — то ЗСУ. Але я не хочу, аби ті люди, хто не працюють (служать) в силовій структурі, не являються психологами, соцпрацівниками, волонтерами, судили, що це обов’язково зрада. Бо на самогубство треба дивитися трохи ширше.

Перш, ніж звинувачувати когось, подумайте, чому люди на таке йдуть. Я часто розповідаю успішні історії ветеранів і навмисне не говорю про бед сторіз. Але вони є, то факт. Я працював лише з трьома історіями випадків суїциду, і не буду розповідати про них, бо це неетично, але там стільки болю, відчаю, жалю, вини, печалю і туги. І безвиході. Ті троє живі, мої методи роботи ненаукові, але ефективні. Я давно працюю так, хто знає, прошу не повторювати, бо то небезпечно. І питання не в тому, що служби не працюють, куди дивляться психологи, а в тому, що тих психологів навіть серйозно не розуміють, як це важливо. Просто не сприймають в серйоз. Може тому, нам так важко зібрати кошти на соціальну адаптацію ветеранів, всі махають головами і кажуть як круто те, що ми з командою робимо, але насправді так нічого і не просунулось.

Чому військовослужбовці йдуть на таке? Ну то можна прочитати і в гуглі. Чоловіки більш схильні, можуть бути психічні розлади (на війні, от диво, га?), різка зміна соціальної ролі, безвихідь у купи ситуацій бла-бла-бла. Я про трохи інше скажу. От уявіть чоловіка, який жив не добре, не погано, працював, приносив додому зарплату, віддавав жінці, раз на три роки їздили на море, І от він потрапляє на війну і в нього одночасно і висока відповідальність за життя когось, з дому дзвонять, бо кран тече, а тата немає, командир не відпускає у відпустку, бо не можна. І людина замикається, йде в наряд і кладе на себе руки. (Історія видумана, будь який збіг випадковий). От хто тут винен? Командир? Син Порошенка? Тут немає одного випадку, який став причиною. Тут є їх сукупність. І є речі, які цьому сприяють.

Є фраза: «Не люби мені мозги, солдат, в мене й без тебе проблем багато». Це відсутність підтримки цього солдата з дому, не обов’язково з сім’ї. І тому ті люди, які будуть волати «зрада», я питаю у Вас — а Ви підтримуєте якогось солдата в АТО? Підтримка — це не спонсорство, це просто бути поруч, навіть якщо Ви за сотні кілометрів. Слухайте і не оцінюйте. Прочитайте в тирнеті, що таке емпатія і вперед. Ви можете врятувати купу народу, просто будучи небайдужим. Наша команда Побратимів працює невпинно над тим, аби підтримувати ветеранів тут, на мирній землі. Є організації, які також працюють в цьому напрямку, але нас недостатньо. Не бійтеся психологів.

Повертаючись до цифр, то вони надзвичайно великі. Якщо Ви спитаєте у керівництва офіцерів по роботі з особовим складом (екс-замполіти) що вони роблять, щоб запобігти цьому, вони Вам дадуть купу документації, бо від них вимагають писати документацію. От запитати якогось капітана чи майора, який працює у відділенні по РОС скільки часу він тратить на документацію, а скільки на роботу з особовим складом (це так людей в ЗСУ називають), Ви будете неприємно здивовані. Щоб не було самогубств в силових структурах, то має бути у кожного солдата 3 речі:

1) Ціль (тому в добровольчому підрозділі суїцидів немає);

2) Ідентифікацію (Ви чули колись про самогубство в підрозділі спецназу?)

3) Коло спілкування (Курилка — стратегічне місце роботи психолога).

Подумайте над цим.

Якшо хтось з МО прочитає до кінця текст — розформуйте, будь ласка, РОС, бо ще більше людей загубимо.

Якщо Ви знаєте воїна, який в АТО і Ви щось хочете щось зробити добре, запропонуйте йому звернутися до Вас, коли йому буде треба. Це, здається очевидно, але краще проговоріть про це. Ну і любіть щось або когось. Краще себе. Або мене. Але любов має бути.

Загрузка...